День Української єдності (День Соборності)

1919 День Соборності України. 22 січня 1919 на Софійському майдані у Києві Директорія УНР урочисто оголосила Акт Злуки про об'єднання Української Народної Республіки (Наддніпрянської України) і Західно-Української Народної Республіки (Галичина, Буковина і Угорська Русь) у соборну Україну.

Проголошення Соборності УНР та ЗУНР є історичним актом об’єднання українських земель в єдину державу.       

Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставовими для історії новітнього українського державотворення. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини 19 ст. на українських землях, що були в складі різних держав. День Соборності є офіційним святом України.

 Свято встановлено в Україні "…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…" згідно з Указом Президента України "Про День соборності України" від 21 січня 1999 року № 42/99. 1990 – на честь Акта Злуки відбулася одна з наймасштабніших акцій – Всеукраїнський Ланцюг Єднання. Від Софійської площі, вулицями Києва — на Житомир, Рівне, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Закарпаття – стали в єдиний шерег понад три мільйони українців.

У цей день прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулась роком раніше 22 січня 1918 – прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Вдарив дзвін на дзвіниці Івана Мазепи. Було чути гарматні постріли з Печерська – 121 залп на честь Соборної України.

Далі духовенство відправило молебень. Архієпископ Агапіт виступив з вітальною промовою: «Під час руйнування України знайшлись вони, її вірні діти, що допомогли їй устати на ноги й об’єднали її в одну Народню Республіку. Якраз сьогодні обходимо нове свято зєдниненням двох частин України, а я молюся і благаю Господа, щоби зі зєдиненням обох частин України Господь зіслав на нас єдність духа».

Святкова подія відбувалася у важкий для українців час, оскільки більшовицькі війська на той момент вже захопили Харків, Чернігів, Полтаву, тому Володимир Винниченко у спогадах називає 22 січня 1919 року «сумним часом». А дружина міністра УНР А. Лівицького Марія Лівицька пригадувала, що «настрій був підвищений, але вже дуже тривожний…»

Українці втратили свою державу, в першу чергу, через вкрай несприятливу зовнішньополітичну ситуацію, проте, Акт Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року заклав підвалини для її подальшого відновлення та розбудови.

Не повторити помилок минулого

Сьогодні Українська держава перебуває в ситуації, схожій з тодішньою. Як і сто років тому присутня різна орієнтація в українському суспільстві: на Європу та Росію. Зовнішня агресія Росії подібна тодішній більшовицькій. Втручання з боку Росії ускладнює ситуацію. Саме тому ідея соборності залишається актуальною для українців.

Припинення протиріч у суспільстві та політичних колах, а також виставлення загальних інтересів вище власних лідерами країни повинно вберегти її від повторення помилок минулого.