Трагедія Бабиного Яру

 

Трагедія Бабиного Яру

перегляд за посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=TUC7RhOpycU

У світі завжди були дві раси... Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають, гнобителі і пригноблені, хто ненавидить і кого ненавидять, які заподіюють страждання і страждають, гонителі та гнані. 

Бабин Яр... Полюс нелюдськості... Наш біль. Наша пам’ять. Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю.

Бабин Яр.....Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону. Київ став першим великим містом, цілком «вільним від євреїв». Саме в Бабиному Ярі, розстріляли майже все єврейське населення міста.

У період окупації міста німецькими військами з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. стратили майже 200 тисяч осіб. Бабин Яр був місцем масових страт і поховань, він став величезною братською могилою, де тільки згідно з офіційними радянськими даними загинуло більше ста тисяч осіб – військовополонених, євреїв, циган, комуністів, підпільників, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, партизанів, націоналістів, заручників...

Для німецьких окупантів “проблема київських євреїв” відразу стала актуальною. Київ – одне з найбільших (після Москви і Ленінграда) міст Радянського Союзу за чисельністю населення. Четверту частину його населення складали євреї. За переписом 1939 р. у Києві проживало 846,7 тисяч жителів, у тому числі українців – 53,2%, євреїв – 25,5%, росіян – 16,5%. Акція по знищенню єврейського населення була організована блискавично і фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка – товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання.

Для збереження таємності, айнзацкоманда і зондеркоманда отримували накази про операції по винищуванню «ворогів Рейху» усно. Для проведення операції було виділена айнзацкоманда 4-а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, посилена 45-м та 303-м поліцейськими батальйонами і загоном української допоміжної поліції. Згодом у жовтні 1941 р. роту передали у склад дивізії СС «Вікінг».

Керівництво айнзацкоманди доповіло у Берлін, що 29 і 30 вересня 1941 р. розстріляли 33 771 мирних жителів Києва, переважно євреїв.

Вбивство безневинних людей тільки за те, що вони належать до тієї чи іншої нації, стало одним зі найстрашніших і кривавих злочинів нацизму і своєрідним символом страждань мирного населення. Неправдоподібним є стислий термін підготовки і проведення небувалої за масштабами страти величезної кількості жителів, в основному жінок, старих і дітей. Це стало можливим тільки завдяки тому, що вся акція від початку до кінця була не тільки задумана, але і спланована, розрахована до деталей завчасно. Виникає питання: «Чому вони підкорилися наказу, чому пішли?» Але що їм залишалося робити – адже в наказі чітко говорилося: «Хто не підпорядкується цьому розпорядженню буде розстріляний». До того ж свою роль зіграла і дезінформація – багато хто вважав, що їх будуть переселяти.

Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять. Шовінізм і ксенофобію не можна перемогти лише силовими чи чисто політичними методами. Боротьба з цим злом проходить через душі людей. Крапку може поставити лише перемога людського розуму та волі.